Імена галереї мистецтв

Катерина Василівна Білокур

Квіти Катерини Білокур… Варто лише один раз їх побачити, щоб назавжди запам’ятати, навчитись безпомилково вирізняти серед безкрайнього моря квіткових композицій інших авторів. Прості і буденні, дорогі серцю кожного українця, знайомі з дитинства щедрі барви рідної землі: нагідки, півники, півонії, кручені паничі, рожі, жоржини, ромашки, маки, волошки, лілеї творять справжні дива. Примушують радіти і сумувати водночас, пробуджують найпотаємніші струни душі, наштовхують на глибокі філософські роздуми. Виразно промовисті, реально зримі і казково фантастичні, вони увібрали в себе цілий світ художниці. Це її любов, життя, доля, найліпша краса, перед якою вона схилялася. Виплеканий, випестуваний квітковий рай – „Квіти увечері”, „Квіти в тумані”, „Квіти за тином”, „Польові квіти” і як найвищий ступінь творчого злету, апогей натхнення – „Буйна” і „Цар-колос”, перевершити які навряд чи комусь вдасться.

Сьогодні ім’я української художниці Катерини Білокур – гордість національної культури, а її твори з числа тих, які репрезентують Україну у світі. Однак шлях художниці-самоучки до мистецтва був тривалим і тернистим.

Народилась Катерина Василівна Білокур 7 грудня 1900 року в селі Богданівці колишнього Пирятинського повіту Полтавської губернії в селянській родині. І час, на який припало життя художниці, і соціальний статус тяжко позначилося на її долі. Не поліпшила становища селян і радянська влада, яка лише декларувала рівність, насправді ж відібрала у них ще й право вільного переміщення.

Іван Григорович Мясоєдов

Народився 30 вересня (12 жовтня) 1881 р. у м. Харкові. Батько – відомий художник-передвижник Г.Г. Мясоєдов. Мати – художниця К.В. Іванова. Закінчив Полтавське Олександрівське реальне училище. Художню освіту здобув у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1896-1901) та Санкт-Петербурзькій академії мистецтв (1907-1909, у Ф.А. Рубо). Відвідував також графічну майстерню відомого російського гравера В.В. Мате та скульптурну – Г.Р. Залемана. У мистецтві тяжів до модерну та символізму.

Для ранньої творчості І.Г. Мясоєдова характерні масштабні полотна на античну тематику. За картину «Похід мінійців (аргонавтів)» отримав звання художника та найвищу нагороду Академії – поїздку за кордон (1909). Під керівництвом Ф.А. Рубо брав участь у створенні панорами «Бородинська битва» (1910). Також захоплювався гирьовим спортом, виступав на арені цирку. Був прихильником культу оголеного тіла, автором «Маніфесту про наготу» (1911).

Тривалий період життя І.Г. Мясоєдова пов’язаний з Полтавою. З 1889 р. він жив на Павленках у передмісті Полтави, де Г.Г. Мясоєдов за порадою лікаря Волкенштейна придбав садибу. Після смерті батька (1911) І.Г. Мясоєдов побудував у садибі власний будинок (тепер – Полтавська гравіметрична обсерваторія).

У Полтаві художник вів активне життя. Крім живопису, виконав серію фото композицій на історичну та античну тему. Знімався оголеним в образах богів та героїв. За його ініціативи на Павленках почало існувати художньо-філософське об’єднання «Сад богів».

Микола Олександрович Ярошенко

Відомий художник-передвижник. Автор знаменитих полотен демократичного спрямування – „Повсюди життя”, „Курсистка”, „Ув’язнений”, „Кочегар”, „Студент”, численних портретів видатних діячів науки, культури та мистецтва, зокрема В.Г. Короленка, Д.І. Менделєєва Г.І. Успенського, П.А. Стрепетової, І.К. Зайцева, І.М. Крамського, М.М. Ковалевського, живописних краєвидів.

Народився Микола Ярошенко в Полтаві, 1 грудня 1846 року, в сім’ї військовослужбовця. У Полтаві пройшло його дитинство, тут він здобув початкову освіту – у Полтавському кадетському корпусі, тут отримав перші уроки малювання – його вчителем став випускник Петербурзької академії мистецтв Іван Зайцев. Завершив навчання М.Ярошенко в Петербурзі у Михайлівській артилерійській академії, після якої був призначений на посаду завідувача штампувальної майстерні Петербурзького патронного заводу, де прослужив більше 20 років. У 1892 році одержав звання генерал-майора. Наступного року за станом здоров’я вийшов у відставку.

Спеціальної художньої освіти М. Ярошенко не мав. Ще під час навчання у військових закладах він відвідував Рисувальну школу, де викладав видатний художник І.М. Крамський. Протягом п’яти років був вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв. З 1875 року Ярошенко експонент, а з 1876 – член правління Товариства пересувних виставок. З Товариством пов’язана вся подальша доля М. Ярошенка. Він став одним із його ідейних керівників, очолив Товариство після смерті І.Крамського. Миколу Ярошенка називали „совістю передвижників”.